Вкотре замислююсь над політичною ситуацією в Україні. Як завжди першими до мене приходять думки про наших так званих „політичних лідерів”. Вони продовжують, як і раніше, зі своїх висот стверджувати про не менш високі матерії та лише їм одним зрозумілі істини. Простіше кажучи – розповідають нам байки про нездійсненні мрії та про світле майбутнє, яке ніколи таким не буде. Вони це вміють найкраще.

Для цього вони нерідко застосовують усі можливі та неможливі інструменти й засоби (для впливу на маси), і дуже-дуже-дуже багато, силу-силенну марно витрачених на це грошей. Найпопулярніший з таких засобів – харизма. Куди ж без неї?

Адже емоційна, палка промова з трибуни може надихнути людей на віру, вселити в їх серця надію. Навіть кілька разів. Але ж не постійно... Справа в тім, і ми усі це бачимо..., точніше не бачимо... Не бачимо ніяких змін на краще. Гарно сказані, харизматичні слова так і залишаються словами... І що характерно „ера пустих слів” нарешті підходить до свого завершення. Бо нам вже НЕ ПОТРІБНІ слова (ми ситі ними по горло). Нам потрібне діло. Конкретне, просте, виважене діло. Діло скоріше навіть мовчазне й ледь вкрите щоденню рутиною. ДІЛО. І більш нічого. Діло, яке скаже саме за себе. В тисячі разів харизматичніше й дієвіше за БУДЬ-ЯКОГО лідера...

продовження статті

Якщо є бажання, прокоментуйте статтю прямо там (де її продовження). Наперед дякую.