ВИКЛИК
Спробуй кинути ВИКЛИК долі!
Не маєш на це Сили волі?
Не віриш. Вагаєшся. Не знаєш.
Відтого помалу себе втрачаєш.
А ще вертаєш, чого не вернеш
Й тихенько бажаєш, чого не сягнеш
НІКОЛИ Доки не кинеш ВИКЛИК долі.
Доки не знайдеш ключ від неволі.
Доти не збагнеш, для чого живеш,
Доти не усвідомиш, що скоро помреш!
Авжеж!! Не віриш? Смієшся, водночас боїшся
Не знаєш? Вагаєшся? НЕ БІЙСЯ!
А спробуй! Лише тоді знайдеш.
Кинь ВИКЛИК долі!
Викуй в собі Силу волі!
Крикни думками чого не в змозі сказати словами,
А потім потряси головою
І попрощайся навіки з журбою
Затопчи її ногами, наповни серце кров’ю
Нестерпною, жагучою, неземною.
Схопи небо руками, просто стань рікою.
Стань свободою, стань собою!
Знайди тайну святу,
Зустрінь маленького бога.
Відчуєш доторки неземного
І побачиш істину єдину, одну...
04.10.2003
м. Львів (останні дні перебування у Військовому інституті)